عَن ابْنِ عُمَرَ رضي الله عنهما:
أَنَّ رَسُولَ اللَّهِ صَلَّى اللهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ كَانَ يَرْفَعُ يَدَيْهِ حَذْوَ مَنْكِبَيْهِ إِذَا افْتَتَحَ الصَّلَاةَ، وَإِذَا كَبَّرَ لِلرُّكُوعِ، وَإِذَا رَفَعَ رَأْسَهُ مِنَ الرُّكُوعِ، رَفَعَهُمَا كَذَلِكَ أَيْضًا، وَقَالَ: «سَمِعَ اللَّهُ لِمَنْ حَمِدَهُ، رَبَّنَا وَلَكَ الحَمْدُ»، وَكَانَ لاَ يَفْعَلُ ذَلِكَ فِي السُّجُودِ.
المزيد
Передається зі слів Ібн 'Умара, нехай буде задоволений Аллаг ним і його батьком,
що Пророк, мир йому і благословення Аллага, розпочинаючи молитву, піднімав руки до рівня плечей, а також під час вимовляння слів «Аллагу Акбар» перед здійсненням поясного поклону. Так само він піднімав руки й після випрямлення з поясного поклону, кажучи при цьому: «Нехай почує Аллаг того, хто прославив Його хвалою! Господь наш, хвала Тобі!» Але він не піднімав рук під час здійснення земного поклону.
