عَنْ أَبِي هُرَيْرَةَ رضي الله عنه:
أَنَّ رَجُلًا قَالَ: يَا رَسُولَ اللهِ إِنَّ لِي قَرَابَةً أَصِلُهُمْ وَيَقْطَعُونِي، وَأُحْسِنُ إِلَيْهِمْ وَيُسِيئُونَ إِلَيَّ، وَأَحْلُمُ عَنْهُمْ وَيَجْهَلُونَ عَلَيَّ، فَقَالَ: «لَئِنْ كُنْتَ كَمَا قُلْتَ، فَكَأَنَّمَا تُسِفُّهُمُ الْمَلَّ وَلَا يَزَالُ مَعَكَ مِنَ اللهِ ظَهِيرٌ عَلَيْهِمْ مَا دُمْتَ عَلَى ذَلِكَ».
المزيد
Передається від Абу Гурайри (нехай буде задоволений ним Аллаг) передає:
«Один чоловік сказав: "О Посланець Аллага, у мене є родичі, з якими я підтримую родинні зв'язки, тоді як вони поривають їх. І я роблю їм добро, а вони заподіюють мені зло. І я лагідний з ними, а вони поводяться зі мною, як невігласи!" Він сказав: "Воістину, якщо все так, як ти сказав, то ти наче напоюєш гарячою золою, і буде з тобою від Аллага помічник проти них доти, доки ти не перестанеш чинити так!"»
